Добавлены профессиональными переводчиками и компаниями и на основе веб-страниц и открытых баз переводов.
one of the great accounts of divine providence in the old testament is the story of elijah and the widow:
Одна з найдивовижніших розповідей про божественну турботу у Старому Завіті — це історія про Іллю та вдову:
many think of stewardship in relation to how much they give, and that is an important part of being a “steward of providence.”
Для багатьох питання врядування пов'язане з тим, скільки вони віддають, і це дійсно важлива складова у тому, щоб бути «розпорядником у Провидіння».
a key point here is that trusting in god’s providence doesn’t mean that we fail to plan or go against the principles of finances he has provided in scripture and church teaching.
Ключовий пункт полягає в тому, що довіра Божому провидінню не значить, що нам треба перестати планувати чи йти проти фінансових принципів, котрі Бог дав нам у Святому Письмі та вченні Церкви.
and when he was called forth, tertullus began to accuse him, saying, seeing that by thee we enjoy great quietness, and that very worthy deeds are done unto this nation by thy providence,
Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,
a key to being a good steward is to achieve a balance between trusting in god’s providence as our father and being prudent in our planning.
Ключ до того, аби бути добрим розпорядником, полягає в тому, аби дійти рівноваги між тим, щоб покладатися на провидіння Бога як нашого Батька, та бути розсудливим в тому, як ми плануємо.