プロの翻訳者、企業、ウェブページから自由に利用できる翻訳レポジトリまで。
Досить давно (у 1931 році, хоча покращення все ще триває) міжнародний консорціум щодо кольорів (international color consortium або icc) вирішив створити карту і математично описати всі кольори, які можуть бачити люди у навколишньому світі. Отже, багатьом людям було показано широкі набори кольорів і запропоновано встановити відповідність між ними, причому два візуально однакові кольори могли фактично бути результатом складання компонентів світла з різною довжиною хвиль. У чому ж була цінність таких дивних опитувань? Відповідь така: сприйняття людиною кольорів базується на тому, що око містить три типи рецепторів з піковою чутливістю до світла з довжиною хвиль приблизно 430, 540 і 570 нм, але зі значним перекриттям у чутливості між різними типами цих рецепторів. Одним з наслідків того, яким чином ми бачимо кольори, є те, що різні комбінації світла з різною довжиною хвиль виглядають для нас однаково.
a long time ago (1931, although refinements continue to be made), the international color consortium decided to map out and mathematically describe all the colors visible to real people in the real world. so they showed a whole bunch of people a whole bunch of colors and asked them to say when "this" color matched "that" color, where the two visually matching colors were in fact produced by differing combinations of wavelengths. what was the value of such a strange procedure? human color perception depends on the fact that we have three types of cone receptors with peak sensitivity to light at wavelengths of approximately 430, 540, and 570 nm, but with considerable overlap in sensitivity between the different cone types. one consequence of how we see color is that many different combinations of differing wavelengths of light will look like "the same color".